Пандемія коронавірусу так чи інакше вплинула на життя кожного. А ще більше на всіх нас вплинув карантин. Lustrum зібрав історії людей, які знайшли для себе нові заняття або ж нових себе під час карантину. Як не почати депресувати в чотирьох стінах, чим зайнятися, про які свої приховані таланти ви навіть не підозрювали — шукайте відповіді в розповідях наших читачів.
Ірина Земляна, медіаекспертка
зайнялася медитацією й почала вишивати
Найбільший стрес в перші дні карантину в мене викликало відчуття втрати контролю над своїм життям. Зазвичай у мене все розплановано на декілька місяців вперед, і я чітко дотримуюся планів.
Саме тому вирішила будувати нові плани і традиції карантинного життя та вносити нові традиції. Перш за все, в мене є розпорядок дня й тижня (далі поки не хочеться планувати). Я встаю в один і той самий час у будні й дозволяю поніжитися в ліжку на вихідні — це створює радість від вихідних днів, а не одноманітні дні тижня. О 14:00 обов’язкова медитація, а у вихідні час не такий вже й визначений. Медитувати системно почала саме на карантині, і вже третій тиждень роблю це регулярно. Спочатку тривога була такою сильною, що тільки медитація допомагала її зняти.
Окреме задоволення — це вишивання ввечері після роботи. Вишиваю складною полтавською технікою “білим по білому” шовковими нитками. У звичайному житті на вишивання ніколи не знаходила часу, але завжди хотіла. Тут чітко видно результати моєї роботи, а це надихає. А ще щовечора слухаю лекції чи вебінари з різних тем, на які, знову ж таки, ніколи не знайшла б часу, якби не карантин.
Наталя Нагорна, журналістка
вперше взяла участь в онлайн-мітингу
Я — журналістка ТСН 1+1, працюю через день. Аби знизити ризики зараження, нас розділили на 2 групи. І ми мали б день працювати, а день просто сидіти вдома. Але весь час є враження, що людям складно займатися роботою половиною колективу. Тому ми шукаємо, як допомогти.
Наприклад, я з дому “ходила” на інтернет-мітинг у зумі. Із котом на руках виходила з цього приводу в прямий ефір — знову ж таки, з дому. Я зняла на камеру, як відбувався мітинг, — це був мій перший досвід. За життя я була, без перебільшення, на тисячі мітингів, але вперше це було онлайн.
Так само й зі студентами. Я дуже люблю викладати. І тут виникла ситуація, що аудиторія була онлайн. Ми гралися, вони ставили питання. Студенти показували своїх собак, котів, родичів, було байдуже, хто й у що одягнений. А 4 квітня я приєднаюся до онлайн-концерта на підтримку підозрюваних у справі Шеремета. Цей концерт на ютубі влаштовують друзі музиканта Ріффмастера. Немає змоги підтримати на суді чи під ізолятором. Тому хоча б ось так.
А 7 квітня день народження моєї подруги. Я розумію, що не зможу приїхати, але хіба це привід не підняти келих за її здоров’я під час онлайн-вечірки?) Зі своєю родиною, батьками, братом, племінниками ми опинилися в різних містах і влаштовуємо сімейні відеоконференції. Раніше ми лінувалися. Але зараз це майже так само, як і звичайна сімейна зустріч.
Любов Багацька, редакторка нових медіа
почала танцювати тверк
Влітку я зазвичай бігаю вечорами на свіжому повітрі, але взимку доводиться переходити на тренування в зал. Й от цієї зими я подумала, що, може, варто пошукати якусь студію танців, аби зал частково замінити якимись динамічними танцями. Подивилася, які студії є неподалік, що там танцюють, вибрала собі кілька напрямків — на пробу, так би мовити. Із лютого мали набирати групи, але якось то робота, то застуда — так я й не записалася.
І от трах-бах, і якраз на мій день народження оголосили карантин. Спершу від від’їданя боків рятувалася пробіжками — ввечері людей на вулицях мало, а в парку взагалі практично нікого. Але потім різко похолодало, й єдина можлива активність відпала. І тут я згадала, що хотіла ж спробувати танці!
Зупинилася на тверку, бо коли сидиш цілий день на стільці за ноутом, то це, як мені здалося, саме те, що треба, аби розтрусити свою ліниву дупу. Забила в пошуку на ютубі відеоуроки з тверку, подивилася кілька різних викладачів і зупинилася на запальній афроамериканці.
І що я вам скажу, трусити задом – це вам не так просто, як здається! Ну, по-перше, викладачка умахує тебе буквально за 5 хвилин — приблизно стільки тривають у неї міні-уроки з трьома-чотирма різними рухами. І це ще рівень я обрала для початківців! По-друге, сама-то дупа тут ні до чого по суті, бо тверк, як виявилося, — це таке прям конкретне навантаження на спину, а саме на поперек. І тільки тепер зрозуміла, яка в мене слабка мускулатура спини, й оце вперше в житті захотілося поробити якісь вправи для її зміцнення.
А, по-третє, коли на третьому тижні сидіння у квартирі вже просто нудить від монотонної щоденної зарядки, такі динамічні рухи (ну бо танцем назвати те, що в мене виходить, поки що важко) якось розбавляють рутину, розганяють кров і піднімають зранку настрій. Я взагалі не виключаю, що мені й це набридне за пару тижнів. Але я ось відкрила собі на ютубі цілий світ всіляких тренувань — різних за складністю, навантаженням, формою і тривалістю (від 5 хвилин буквально!), — і розумію: там тільки на тому одному каналі, на який я підписалася, стільки всього, що ще надовго вистачить.
Ірина Аксьонова, фотографиня
відкрила для себе рецепти нових страв
Десятки кулінарних книг та журналів з апетитними, дуже гарними фотографіями їжі на полицях в моїй кухні. Очікування: експерименти щодня, нові страви та смаки, фотогенічна подача, здорове харчування. Реальність: “Зроблю це завтра. А ні, на цьому тижні, краще в п’ятницю ввечері”.
До карантину були багато відмовок, сніданки та обіди в локальних кафе та ресторанах, кефір на вечерю й тільки погляди на книжкову гору. Мабуть, усе почалося з прибирання. На карантині, звісно. Треба переглянути всі речі, перечитати книжки та журнали… а, ось цікавий рецепт шарлотки, а тут овочевий пиріг, вау!
Якщо чесно, я не люблю сам процес готування їжі, але результати готування дуже мотивують — як все смачно виходить! Відкрила для себе багато страв, які виявилися досить простими у приготуванні, з різних країн та з мінімальною кількістю складових.
На карантині в мене хоум офіс, є цілком багато роботи, але вільного часу все ж більше, ніж було раніше. Неймовірно круто виходить ставити собі якісь кулінарні цілі, а потім їх втілювати в повсякденність. Так, мені досить далеко до high level шефів, але радувати смачною їжею себе та свою родину мені сподобалося! Це такий собі “побічний ефект” пандемії.
Анастасія Золотарьова, керівниця медіацентру
зайнялася кішкою разом із зоопсихологом
Я начала рисовать картину еще до карантина. Но у меня постоянно не хватало времени на то, чтобы ее закончить. Во время карантина времени стало больше, и процесс существенно ускорился. Теперь картина уже на финальном этапе.
А еще во время карантина я занялась корректировкой поведения своей кошки и обратилась к зоопсихологу. Снова потому, что появилось время) Кошке не очень нравится, что хозяева гораздо чаще находятся дома: она взяла в привычку будить нас с парнем в 5 утра, чтобы обратить на себя внимание. Пришлось корректировать эту историю, и советоваться с зоопсихологом. Не думала, что когда-то мне понадобится человек с такими умениями, и тем более не думала, что это реально поможет.
Почему я вообще решила консультироваться: такое поведение для моей кошки не типично, она ленивое и спокойное животное. А по работе я часто сталкиваюсь с зооволонтерами, которые достаточно убедительно доказали мне, что у котов тоже есть психика. А значит, есть какая-то проблема, из-за которой кошка превращает нашу жизнь по утрам в ад. Она целенаправленно приходит в спальню рано утром и начинает шуметь: стучать когтями по двери или шкафу, грызть гирлянду, к которой не проявляет никакого интереса в любое другое время суток. Естественно, мы просыпаемся, обращаем на неё внимание, гоняем её и так далее.
Зооволонтер сказала, что у кошки может быть стресс от постоянного пребывания людей в помещении, или она таким образом проверяет границы дозволенного. Задача была поставлена следующая: в течение недели игнорировать попытки кошки разбудить нас так рано. Терпеть, не вставать, не обращать на неё никакого внимания. По идее, она должна понять, что затея провалилась, и шуметь по утрам нет смысла.
И, внезапно, это сработало! 5 дней полного игнора — и кошка перестала приходить в спальню в 5 утра и пытаться разбудить нас всеми силами.
Я не знаю, как это вообще работает, но факт есть факт: я получила назад свой вожделенный здоровый сон.
Тетяна Люта, проектна менеджерка
почала складати пазли
До карантину завжди тримала себе в режимі “потрібно бути продуктивною й використовувати вільний час із користю”. Лекції, подкасти, інтерв’ю, статті — словом, перелік активностей може бути довгим. Але в ньому не залишалося часу на те, що колись приносило мені задоволення просто так, без очевидної користі — взятися за фарби і написати картину, покращити свої навички гри на фортепіано, поскладати пазли або елементарно подивитися серіали (останнього не робила майже цілий рік).
А під час карантину завжди бути в режимі продуктивності нереально. Потрібно змінювати заняття, бо, сидячи вдома так багато часу, можна одразу писати своєму психологу про 10 позапланових сеансів. Тому в хід пішли пазли, котрі дуже довго стояли в шафі. І зараз мій робочий стіл більше нагадує дитячий куток, а працювати доводиться в інших місцях.
Якщо в когось така ж сама проблема, коли хочеться максимально корисно витрачати час, можу порадити одне — гайз, розслабтеся й використовуйте цей час для психологічного відновлення. Бо складається враження, наче всі навколо стрімко поринули у світ онлайн-світи, поки звільнився час. Так, вчитися зараз класно, бо з’явилися багато можливостей. І я не кажу не робити цього. Сама проходжу кілька курсів. Але не перенасичуйте себе інформацією. Відпочивайте, поки є можливість.
Юлія Бондар, журналістка
почала викладати англійську друзям онлайн
Краще почати з передісторії. 9 березня я поїхала у відпустку в Німеччину — тоді про коронавірус говорили, але не в Україні. Повернулася я 14 березня одразу на самоізоляцію. У місцевій лікарні мені відкрили лікарняний, щоб не було проблем на роботі під час відпустки. У підсумку виходить, щоб без роботи я живу вже майже місяць. І, звичайно, не вистачає розумової активності та спілкування. Й оця нудьга та ресурс змусив мене вигадати собі заняття (читання книжок та прибирання вже не надихали).
Я завжди заздрила онлайн-викладачам, що вони можуть сидіти вдома та просто розмовляти іншою мовою за гроші. Мені здавалося, це легко, а тому я вирішила, що теж можу це робити. У мене upper-intermediate, тому я вирішила допомогти своїм друзям покращити їхній рівень. Тим паче, що зараз час, коли всі сидять вдома, а змусити себе самостійно вивчати нову мову — складно. Я роблю це безкоштовно, бо не відчуваю себе супер-викладачкою (щоб брати за це гроші), але це допомагає мені підтримувати зв’язок під час ізоляції, практикувати власну розмовну англійську та навіть працювати над власними помилками, які помічаю під час занять.
Загалом спочатку я пропоную «учням» пройти тест на якомусь сайті для визначення рівня. Потім розказую теми, які можу пояснити відповідно до цього рівня, й ми працюємо. Загалом мої друзі здебільшого зі сфери журналістики, тому я шукаю матеріали, які можуть бути цікавими та корисними і в роботі. Наприклад, з однією подругою ми розбирали матеріал з NYT про фейки під час американських виборів в 2016. Потім ми обговорюємо цей текст, виписуємо незнайому лексику та можемо з новими словами придумувати речення. Також у мене є багато професійних книжок з вивченя англійської, адже я сама мову вчила через курси, тому можу давати вправи з них.
Так само я займаюся й зі своєю мамою — взагалі з неї почалася вся ця хвиля. Вона мріє вивчити мову для подорожей, але наразі її школа не працює через карантин. А їй потрібна розмовна практика, бо читати текст та робити вправи — це одне, а говорити — тут вже зовсім інший ефект. Стратегію своїх уроків я не розробляла, але перед першим заняття завжди знімаю з себе відповідальність (тут я посміхаюсь), бо я не професіонал, ми просто спілкуємося, але іноземною мовою, та я можу давати якісь мінімальні завдання. Домашка — теж за бажанням «учня», але здебільшого вони погоджуються.
Заняття проходить годину по фейсбуку, але смішно, коли ми закінчуємо заняття, а потім продовжуємо говорити про новини чи справи вже українською. Я не впевнена, що ця енергія для викладання залишиться, коли я вийду на роботу, але ця можливість показала мені, що не потрібно боятися говорити та визнавати свої помилки. Завдяки урокам я стала трохи легше ставитися до свого неAdvanced та почуватися більш впевненою. Навіть якось прийняла те, що не говорю як носій. Скоріше пробачила собі та дозволила бути не ідеальною. Для мене вся ця історія спрацювала як мінімальна психотерапія.
Взагалі я зрозуміла, що онлайн-викладачі — круті люди, бо: 1) визначити рівень та відповідно до нього скласти програму — важко; 2) проводити уроки онлайн — важко, бо потрібно продумати, як налаштувати роботу з матеріалами; 3) готувати заняття — затратно по часу. А так взагалі прикольно. Я вже думала про ймовірний дефолт в Україні, і де взагалі брати гроші, а тому трохи вивчила ринок викладачів, то думаю, може за 50 грн продовжу викладати для всіх інших. Коронавірус – це жахливо, але карантин має переваги, коли через нудьгу в тебе прокидається бажання та мотивація робити те, що ти хотів давно спробувати, але боявся. Це я вам ще не розказую, як вперше в житті приготувала шоколадний медовик, і він вийшов смачним!
Ірина Зарицька, керівниця салону краси
почала вирощувати мікрозелень
Давно хотела в салоне красоты “Китти” добавить изюминку. То, чего нету у других. Ранее возникла идея с микрозеленью и смузи на их основе. Все предлагают услуги по бровкам, ресничкам и ноготкам, а мы ещё и смузи для омоложения, — подумала я. Но когда заняться проращиванием, поливом, уходом…? Эх. И времени так и не появлялось.
И вот случилось нечто непредвиденное. Это карантин. Да! Тунеядство — это не обо мне. Запустили процесс взращивания. Дома нашлись коробки из-под пиццы, несколько мусорных пакетов на дно и банка сырых семян подсолнуха. Один день — проростили банку семян подсолнуха. Ещё день — высадили в грунт. Ещё день — полив обильный. И оля-ля! На четвертый день долгожданная микрозелень. Теперь у нас каждый день смузи с фруктами и зелеными вкусняшками. Это божественная еда.
Полезная, повышает иммунитет, способствует омоложению организма. А главное быстро, доступно и не занимает много места в квартире. О чем мечтать ещё? По окончанию карантина будем угощать клиентов целительным напитком. Мечта сбылась. Спасибо карантину!