Текст: Світлана Моренець

“Cімейний союз жінки та чоловіка” — саме так описаний шлюб у Сімейному кодексі України. Таке формулювання не залишає людям однієї статі жодного шансу побратися, а разом із цим ще й позбавляє багатьох прав, які мають гетеросексуальні пари. Lustrum пояснює, яка ситуація щодо цієї теми в Україні зараз, чи є в розробці законопроект і чому узаконити одностатеві стосунки — важливо.

Що таке одностатевий шлюб і чому ми про це говоримо?

Одностатевий шлюб — це шлюб між людьми, які біологічно — однієї статі. Тобто, між жінкою та жінкою, або чоловіком та чоловіком. Україна дозволяє шлюб тільки між людьми протилежної статі, тому, якщо за паспортом людина є чоловіком, вона може побратися з жінкою, й навпаки.

Тема узаконення одностатевих стосунків важлива: в Україні багато одностатевих пар — як чоловічих, так і жіночих — живуть як сім’ї, але жодних прав не мають. Одностатеві пари в Україні не можуть залишати своє майно у спадок або успадковувати майно свого партнера чи партнерки, не мають права на аліменти, не можуть відвідувати один одного в медичних закладах, розпоряджатися тілом в разі смерті, разом виховувати дітей та інших прав та обов’язків, які дає шлюб. Для отримання одностатевими парами всіх цих прав потрібні зміни на законодавчому рівні.

А де одностатеві шлюби дозволені?

На сьогодні, одностатеві шлюби можна укласти в 29 країнах. Але окрім цього зареєструвати подружні відносини можна по-різному в багатьох державах. Окрім шлюбу, може бути реєстроване партнерство, цивільний союз, домашнє партнерство, життєве партнерство тощо. В Україні таких опцій не існує. 

Одностатева пара вперше узаконила свої стосунки в Данії в 1989 році як цивільне партнерство. А першою країною, яка офіційно дозволила саме одностатеві шлюби, стали Нідерланди в 2000 році.

Обсяг прав і обов’язків, які надає реєстроване партнерство, в більшості країн практично такий самий, як і в шлюбі (у Нідерландах, Великій Британії, Італії, Австрії, Угорщині тощо). У такому випадку реєстроване партнерство майже дорівнюється звичайному шлюбу, а зареєстровані партнери — звичайному подружжю. Наприклад, вони також не можуть одружитися з іншою людиною, не розірвавши своє наявне партнерство. А їхній сімейний статус так і буде називатися — “зареєстроване партнерство”. 

А там, де в пар є вибір, укладати партнерство чи шлюб, партнерство обирають переважно просто тому, що розірвати чи укласти його можна набагато простіше. У Франції, наприклад, не потрібно звертатися до суду. Часом партнерство обирають через неприязнь до шлюбу як застарілої суспільно-правової інституції.

Одностатеве партнерство відрізняється від “стандартного” шлюбу і в питаннях усиновлення. Цивільним партнерам однієї статі, зазвичай, можна всиновлювати біологічних дітей своїх партнерів або дітей, яких ті всиновили ще до укладення партнерства. Але часто цивільним партнерам не дозволяють всиновлювати чужих дітей разом (зокрема, в Естонії, Швейцарії, Німеччині, Італії тощо). Адже в законі прописано, що усиновити дитину разом можуть лише чоловік та жінка.

Решта відмінностей між партнерством і шлюбом дуже відрізняюються від країни до країни і залежать від особливостей їхнього законодавства.

Усі представники ЛГБТ-спільноти борються за легалізацію саме одностатевих шлюбів? 

Ні. У різних організацій України різне бачення того, яким чином найкраще врегулювати партнерсько-сімейні стосунки в одностатевих парах. Один із варіантів такого врегулювання — поширення інституту шлюбу на одностатеві пари. Але цей шлях складний, бо потребує змін до Конституції, а також отримує великий опір від церкви та прихильників “традиційної сім’ї”. 

Ще один варіант передбачає, що цивільне партнерство може бути чимось на кшталт персональних договірних стосунків між двома людьми, які фіксуються нотаріально. Але тоді цивільне партнерство розглядатися законом як форма сімейних стосунків не буде.

Третій і найбільш ймовірний варіант станом на сьогодні — реєстроване цивільне партнерство. 

Що таке реєстроване цивільне партнерство?

Реєстроване цивільне партнерство — це новий правовий інститут, який регулює стосунки людей у сімейному парному союзі, незалежно від їхньої статі.

“Партнерство” — тому що регулює партнерські стосунки. “Цивільне” — бо стосується не особистого життя, а цивільних прав і обов’язків. Цивільне також і тому, що регулюється законодавством. “Реєстроване” — бо підлягає документальній реєстрації.

Реєстроване цивільне партнерство — не якась спеціальна форма реєстрації саме одностатевих пар. Воно призначене для всіх пар, які не можуть або не хочуть укладати шлюб. “Не можуть” — це про гомосексуальні пари, у яких такого права в Україні немає. “Не хочуть” — це про гетеросексуальні пари, які з різних причин не хочуть одружуватися.

У чому різниця між шлюбом і партнерством?

Часто шлюб надає право спільного усиновлення, партнерство — ні. Інформація, що ви одружені, є за замовчуванням відкритою, а про перебування в партнерстві — конфіденційною. Шлюб традиційно пов’язаний з низкою релігійних обрядів (вінчання) та народних традицій (весілля), партнерство — ні. Шлюб сприймається як щось вічне, партнерство — тимчасове. Проте обидві форми сімейних стосунків мають потужний символічний сенс для тих людей, які в них перебувають.

Що буде з інститутом шлюбу після запровадження реєстрованих цивільних партнерств?

Нічого не зміниться. Ніхто нікого не позбавить права укласти шлюб. Інша справа, що, наприклад, різностатеві пари зможуть робити осмислений вибір — для них на часі шлюб чи партнерство? А одностатеві пари отримають своє право на зареєстровані відносини.

Якщо говорити про усиновлення дитини, тут ситуація складніша. Річ у тому, що питання, пов’язані зі шлюбом, і питання, пов’язані з усиновленням, регулюються окремими розділами Сімейного кодексу України. Усиновити/удочерити дитину в Україні зараз може не тільки одружена пара, а й чоловік та жінка, які просто живуть разом. Але усиновлювачами не можуть бути люди однієї статі. Тому це питання потрібно розглядати окремо.

У законопроєкті про реєстроване цивільне партнерство, який розробляється зараз, передбачено, що можна отримати опікунські права на дитину свого партнера. А от щодо того, чи зможуть партнери однієї статі усиновити/удочерити дитину, остаточного рішення поки немає.

Яка позиція держави з приводу реєстрованого цивільного партнерства?

У 2015 році тодішній Президент Петро Порошенко запровадив в Україні Національну стратегію у сфері прав людини, а уряд прийняв План дій з її реалізації на період до 2020 року. Завдання розробити законопроєкт про реєстроване цивільне партнерство стало частиною цього Плану дій.

Керівник Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Владислав Власюк у 2018 році заявив, що Кабінет Міністрів має розробити та подати до Верховної Ради законопроект про легалізацію цивільного партнерства одностатевих пар. Одразу після цього на сайті Кабінету Міністрів України з’явилася петиція з проханням “захистити сімейні цінності України”, яку підписали більше 28 тисяч людей. Міністерство юстиції України опублікувало спростування слів Владислава Власюка. У заяві йшлося, що це питання потрібно вивчати, й наразі легалізація цивільного партнерства для одностатевих пар неможлива.

Однак, це питання все ще обговорюється. Адже вигідною реєстрація цивільних партнерств є не лише для самих одностатевих пар, а й для держави. Потрібна вона зокрема й для того, щоб зняти навантаження з судів, які змушені влаштовувати окремі засідання кожного разу, коли йдеться про успадкування майна після смерті одного з партнерів (замість того, щоб такі проблеми вирішувалися стандартно, на підставі норм закону). Також потрібно врегулювати права людей, які вже одружилися чи зареєстрували сімейне партнерство з людиною своєї статі за кордоном. Наразі узаконення одностатевих стосунків за кордоном (неважливо, шлюб це чи реєстроване цивільне партнерство) не дає жодних прав одностатевим парам в Україні.

Хто чинить спротив і як?

Традиційно проти зареєстрованого цивільного партнерства виступає Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій, окремо взяті конфесії, а з парламентарів — окремі депутати з ОПЗЖ (Опозиційної платформи “За життя”), наприклад, Олег Волошин, а також консервативні політики, зокрема депутати з різних фракцій Верховної Ради, які не тільки не голосуватимуть за такий законопроект, а й виступатимуть проти нього.

ЛГБТ-організації прогнозують також протидію з боку об’єднань на кшталт “Всеукраїнський Собор” (Олександр Турчинов), “Всі разом!” (Руслан Кухарчук) та подібних до них. Також нардеп від фракції “Слуга народу” Святослав Юраш повідомив про створення найбільшого міжфракційного депутатського об’єднання “Цінності. Гідність. Сім’я” 17 січня. До об’єднання увійшли 307 нардепів від кожної фракції і групи в парламенті. Його мета — захист української сім’ї. Пізніше Святослав Юраш пояснив, що представники ЛГБТ-спільноти “мають” такі ж права й обов’язки, як і всі інші громади в Україні, але додав, що головний фокус об’єднання — сім’я, а саме “союз чоловіка та жінки”.

Представники Всеукраїнської ради церков нерідко включені в робочі групи, які розробляють законопроекти, зокрема ті, що стосуються інституту сім’ї. Їхня позиція також враховується. Наприклад, у 2016 році нардепи безстроково відклали закон про ратифікацію Стамбульської конвенції. Деякі з депутатів (включно з Всеукраїнською радою церков) побачили в ратифікації Стамбульської конвенції “загрозу сімейним цінностям” і “пропаганду гомосексуальних шлюбів” через наявність понять “гендер” та “сексуальна орієнтація”. Детальніше про це читайте тут.

Така сама доля може чекати й законопроект про реєстровані партнерства, якщо він не отримає підтримку більшості у Верховній Раді. 

Чи є вже власне законопроєкт?

Так. Законопроєкт уже підготовлений. Він розроблений спільно Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ) й Національним ЧСЧ-консорціумом #MSM_PRO, який складається з трьох організацій:  Альянс.Глобал, Асоціація «ЛІГА» та Гей-Форум України. Консорціум займається забезпеченням прав і свобод для ЛГБТКІ-спільноти, благополуччям та здоров’ям чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками (ЧСЧ), а також транс-людей. Із боку ЧСЧ-консорціуму куратором процесу є Святослав Шеремет.

Робоча група з представників неурядових організацій та міністерств займається вдосконаленням цього законопроекту. На це позитивно впливає й загальний політичний клімат в Україні після Угоди про асоціацію України та ЄС. По-перше, Україна намагається наближатися до правових підходів країн ЄС. По-друге, за останні роки в Україні прогресує забезпечення прав і свобод людини без дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (СОҐІ). 

Наприклад, в Україні заборонили дискримінацію на роботі за ознаками СОҐІ у 2015 році на законодавчому рівні. Крім цього, планується внесення змін до законодавства, яке заборонить дискримінацію за ознаками СОҐІ в усіх сферах суспільних відносин, а також суворе покарання за злочини, скоєні з мотивів гомофобної або трансфобної нетерпимості, тощо.

На якій зараз стадії історія з реєстрованим цивільним партнерством?

Конкретно зараз працює група фахівців за участю міністерств для доопрацювання того законопроєкту. Треба розуміти, що реєстроване цивільне партнерство — абсолютно нове для України явище, яке ні на що інше в правовому сенсі не схоже. Тому для його запровадження треба підготувати ретельну нормативну базу. Одного закону “Про цивільне партнерство” замало, треба вносити ще багато змін до різних кодексів та інших нормативних актів. От саме цією роботою займається зараз робоча група. Після цього, звісно, будуть нові раунди громадського обговорення — і так аж до офіційного внесення законопроєкту на розгляд. Адвокати дають різні прогнози: від одного до кількох років потрібно, щоб законопроект став законом і запрацював.

Що робити ЛГБТ-людям зараз? Одружуватися за кордоном? А такий шлюб буде вважатися дійсним в Україні?

Гомосексуальні пари зараз змушені виїжджати за кордон, щоб узаконити свої стосунки. Але не все так просто. Україна визнає одностатеві шлюби пар з іноземним громадянством, укладені за кордоном. Тобто, якщо в нашу країну приїжджає пара іноземців, їх шлюб вважається дійсним згідно з законодавством країни, в якій вони одружилися. 

А якщо, наприклад, українець уклав одностатевий шлюб за кордоном з іноземцем, або два українці одружилися в іншій країні, й повернулися назад, не зрозуміло, буде шлюб дійсним чи ні. Прямих заборон на це в законодавстві немає, й такий шлюб мав би бути визнаним. Але на цьому все не закінчується — свої права одностатевій парі потрібно буде доводити в суді, на це йтиме багато часу й сил, й немає жодних гарантій, що суд задовольнить такий позов. 

За словами Андрія Кравчука — експерта правозахисного ЛГБТ-центру “Наш світ”— на сьогодні таких прецедентів в Україні не було. Тому важливо, щоб законопроект про реєстроване цивільне партнерство прийняли якомога швидше.

Джерела: інтерв’ю з Святославом Шереметом — координатором з політики та законодавства Національного ЛГБТ-консорціуму, інтерв’ю з Андрієм Кравчуком — експертом правозахисного ЛГБТ-центру “Наш світ”, інтерв’ю з Ганною Литвиновою — юристкою ГО “Інсайт”, План Дій із Національної стратегії у сфері прав людини, Законопроект про цивільне партнерство, сайт Міністерства юстиції, Сімейний кодекс України. 

Читайте також Десять сучасних фільмів про ЛГБТ+ та боротьбу зі стереотипами.

А ще Толерантний розмовник.